Коли цілісінький день ходив повз отой ваш скажений фісбучок і старанно відвертався, аж нарешті зайшов — а тут усі знову носять в зубах кавалок контексту з-під Арахамії. Ну я ж люблю докопуватись до першоджерела, тому пішла шукати.
Знайшла і з’ясувала. Знаєте, є така фішка у маркетологів — задіяти в неймінгу все, що пов’язане з інтелектом, навіть в найнесподіваніших місцях. Ну от наприклад, коли вам скажуть «псссс, ей ти пампуха, купи оце споднє на два розміри менше, в ньому ти будеш виглядати як кремезний хуй в тісному презервативі і взагалі дофіга фешн». Звісно ж ніхто не купить, ще й пику натовчуть продавцеві.
І зовсім інша справа буде отаке: «Умниє трусікі! Оні лучше тєбя знают, куда спрятать всє тваі сладкіє складачькі, бейба!» В принципі, після слів «умниє трусікі» вже нічого і не треба більше писати, бо бейба вщент загіпнотизована розумовими кондиціями майтків і пхає ото собі в рідікюль щасливими тремтячими пальцями. Ну а далі все за сценарієм про тісний презерватив, але ж кого це вже хвилює.
З інтелектуальним локдауном практично те саме. Це майже як адаптивний карантин, тільки умниє трусікі. Просто дуже треба, щоб ми то купили.
Але зрештою, в мене з цього приводу є тільки одне питання: якщо зараз вони запевняють, що задіяли інтелект, то що тоді було до цього?