НА ЧАСІ РОЗПОЧАТИ СТРИМУВАННЯ «ВТОРИННИХ ВТРАТ» ВІД COVID, або ПРИПИНЯЄМО «МЕДИЧНЕ ДИСТАНЦІЮВАННЯ»!
Хочу нагадати, що «ковідні» пацієнти – це меншість серед тих, хто потребує медичної допомоги, і «переключення» уваги і ресурсів має негативні наслідки для всіх інших, яких більшість.
В той час, як проблемою т.зв. «колатеральної», або вторинної, чи «побічної», шкоди від COVID в світі почали опікуватись ще наприкінці весни, в експертному і офіційному середовищі України – тиша.
Насправді, проблема надзвичайно серйозна. Доступ до ліжка в лікарні одних не повинен скорочувати життя іншим по причині нездатності наших «організаторів охорони здоров‘я (ОЗ)» думати на 1 крок попереду і займатися декількома задачами одночасно.
Вторинна шкода від COVID (“corona collateral damage”) – це втрати здоров‘я і життя внаслідок затримки чи неможливості звернення за медичною допомогою та/або її отримання (bit.ly/2SUXxZt). Йдеться про наслідки таких рішень, які приймають пацієнти під впливом нагнітання страху заразитись, і про припинення або скорочення обсягів неінфекційної допомоги менеджерами системи ОЗ. Накшталт заборони планових госпіталізацій, обстежень, в т.ч. планових прийомів лікарів для онко-скринінгу, затримки приїзду бригад екстреної медичної допомоги, брак фінансування державних програм забезпечення ліками.
В наших умовах викликає тривогу відкриття нових інфекційних відділень за рахунок перепрофілювання інших – для пацієнтів, які потребуть планових хірургічних операцій, з важкими ускладненнями серцево-судинних, неврологічних, ендокринних і інших захворювань.
При цьому в публічному просторі відсутня комунікація про організацію нових «маршрутів» для таких хворих і створення для них безпечного середовища.
Проілюструю проблему з зарубіжних публікацій.
Протягом березня-липня 2020 року в США померли на 20% більше людей, ніж за аналогічний період в попередні роки. Питома вага COVID серед цих «додаткових смертей» склала 2/3. Імовірно, що серед 1/3 летальних випадків від інших причин якусь частину склали смерті вдома від недіагностованого COVID- але ж не всі (bit.ly/3lQRQbK).
Тобто, є підстави вважати, що руйнування, чи принаймні – розбалансування, системи ОЗ внаслідок пандемії вже на її самому початку посприяло значущому погіршенню медичної допомоги населенню. Нагадую – це в США.
Про невипадковість такої статистики свідчать численні дослідження.
Наприклад, є дані США про зменшення кількості звернень за невідкладною допомогою на 40% (bit.ly/3dwElLq). Або, зокрема, про зменшення звернень з приводу гострого болю в грудях й інсульту на 25-40%. Паралельно виросла частка пізніх госпіталізацій поза «терапевтичним вікном» з збільшенням ускладнень, термінів стаціонарного лікування і його вартості (bit.ly/37bzQES).
А ось про гостру хірургічну патологію. За данними відділення черевної хірургіі університетської лікарні в провінції Онтаріо (Канада), за період з 15 березня до 15 квітня 2020 року, порівняно з аналогічним в минулому році, звернення «по швидкій допомозі» зменшились на 47%, потреба в хірургічних операціях зросла з 26% до 48%, а частота їхніх ускладнень – з 8% до 30% (bit.ly/31aItM0).
Приклад з сфери онкології. Навесні 2020 року в США кількість вперше діагностованих 6-ти найрозповсюдженіших онкологічних захворювань зменшилась приблизно на 50%. При цьому навіть 3-х місячна затримка лікування агресивних пухлин – це скорочення життя хворих. Справжні масштаби припинення планових обстежень і лікування ми побачимо через декілька років...
«Чому COVID вважається більш важливим, ніж рак?» «Чому здоров‘я онкологічних пацієнтів є другорядним?» – і подібних запитань вже лунає багато, з загальним меседжем – припинити «медичне дистанціювання».
«Имеющий уши, да слышит.»
Але, крім вух, потрібні ще мізки. І відповідальність.
#COVID19 #2019nCoV #коронавірус