Читаю стрічку новин, радію за кожного, хто проголосував, сама почуваюся погано. Вперше не голосувала, хоч було й помилялася у виборі, але й зростала у розумінні, а зараз згадую, як стояла вранці біля вікна, дивилася на людей, які поспішали до роботи, а у мене, безробітної на той час, котилися сльози, такий же стан і зараз.
У Харкові в 2019 році змогла піднятися на ганок, поручні, хоч і низькі, були і поруч стояв чоловік, який допомагав піднятися, проголосувала за Порошенко,... спускалася на іншому виході, там сходи з кам’яними стінками, люди ще притримали.
Ще до карантину могла гуляти по шкільному дворі, придивлялася, де зможу піднятися.
Бачили, як голосував Шмигаль? Можливо й у школі поряд, можливо на іншій дільниці, але ганок точнісінько такий, не має поручнів, не кажучи про пандус, та ще сусідки сказали, що потрібно підніматися на другий поверх.
На жаль мені просто чиясь рука не допомогла б, хіба що два кремезних чоловіка підняли і перенесли.
Так, знаю про голосування на дому, але потрібна довідка від лікаря, офіціального статусу інваліда не маю, потім з заявою віднести до комісії, спочатку ще й взнати, як ту заяву правильно написати, але для всі мої тутешні знайомі сусідки, старше за мене віком, і як можу їх наражати на небезпеку швендяти до поліклініці, до школи у часи ковіду?
Якийсь глухий кут, на доступність будівель, тротуарів найближчим часом не сподіваюся, тільки електронне голосування допомогло б і мені, і тим, хто працює за кордоном, перевірила ж у себе у реєстрі виборців, бо було бажання голосувати.