Яке цікаве життя... Воно розставляє свої приорітети і регулює наші вчинки....знаходячись у Індії три місяці, я дуже планувала після повернення додому свою обов‘язкову поїздку на виставку всіх робіт Рафаеля Санті в Італію у травні місяці, а у серпні планувала полетіти і привітатися з роботами Антоніо Гауді в Барселону, а ще літом почитати лекції в ряді міст України і особливо в Хусті і сходити по гриби.....
Ну і..... корона не на голову, а в голову, я не добула ще 10 днів у ...Індії, переляканий квиток додому , карантин, дезінфекційні засоби, начисто вимиті і стерті руки, маски всіх ступенів вроді б то захисту, бур’янівка для профілактики і (виплюнути!!!! , що для всіх нонсенс і бажання проковтнути пересилює переляк від корони, але я слідкую 🙂 🙂 🙂 ) , ну і я в селі........манікюр і педікюр це в минулому і для мене це нонсенс, кожен ранок я починаю з 20- 40- 60 нахилів не заради зарядки, а просто збираю яблука, абрикоси і всяку всячину, на вишні, які осипалися просто не реагую, тоді щось консервірую ( питання на фіга- дуже актуальне), цілий день щось роблю, а от вечір після кожноденної бані , я читаю, слухаю класичну музику або джаз, або своїх улюблених виконавців і спокійно засинаю, якщо не турбують болячки... за день - ні телефон, ні айпад в руки не беру, для цього немає дощу чи завирухи.....
Зовсім інше життя, я не знаю чи воно гірше, чи краще, чи воно моє, чи чуже, але проживаю його я, і не питаю нічого в Бога, бо він все знає краще за мене, то я не морочу йому голову.... Але війна не залишає в спокої, бо коли до мене приїжджають хлопці, чи пишуть, чи ми розмовляємо, то розумію, що проблем хватає і наших, і у кожного окремо...... мем, доброго ранку
See More