Ірина Подоляк пише про зверхні зарозумілі чіпляння до влади, зокрема через слова smart lockdown – інтелектуальний карантин.
Розумієш, Іро, перші кілька місяців до слів Зеленського ніхто не чіплявся. Всім, навіть опонентам, було цікаво, що зробить новий президент на посаді. А він робив ... відосики. І тоді почали зверхньо чіплятися. Бо президент України ніс таку дічь, яку не кожен голова сільради зможе.
Стосовно інтелектуального карантину. Дивись, Іро. Якби влада замість вби...вати бізнес тривалим і беззмістовним весняним карантином, забороняти прогулянки у парках та лісах, закупила кисень і необхідне обладнання, ніхто б тому смарт карантину слова кривого не сказав. Більше того! Най би називали його хоч дупа-карантином, чи карантином Гарі Поттера – це було б НЕСУТТЄВО. Але замість кисню влада купувала собі машини, інтернет у літак та нові ебонітові палички для МВС.
Якби влада змогла забезпечити реальний карантин, а не його жалюгідну подобу з масками на підборідді, ніхто б проти другого карантину слова не сказав. Але всі пам'ятають перший. Коли замість дотримання правил карантину, президент селфиться з людьми без маски, п'є каву, дозволяє працювати Велюру і Епіцентрам, коли всі навколо закриті. І в людей виникає питання: а для чого цей карантин? Для захисту від вірусу, чи для збагачення друзів президента, що матимуть преференції?
І в таких умовах, Іро, язик сам проситься сказати щось зверхнє та зарозуміле про їхній всратий локдаун та про них, всратих, самих. Бо не було б нічого страшного, якби ці клоуни просто видумували мудрі слова, щоб поржать під пиво. Але ж через їхню тупість, безвідповідальність, адміністративну імпотентність та імітацію бурхливої діяльності під прикриттям розумних слів, вмирають люди.
Як можна толерувати таку трагічну неспроможність влади і як можна знаходити хейт у спробах повернути найвеличнішому здоровий глузд?
See More