Ладно, пішов я спорт робить...
Давно хотів вам, кстаті, сказать... Бо, буває, начинающі спортсмени інтересуються: "Коли спорт стане робити в кайф, не з примусу? З якого дня і часу?"
Моя відповідь: Ніколи! Ні з якого!
...А о 5-й ранку сідати на цілу годину за гребний тренажер і несамовито гребти в нікуди по паркету... Посеред Києва, у суботу, пізньої осені, в карантин вихідного дня...
Є в цьому якась таїна Великого і Неосяжного Абсурду... Гідного, якщо й не поваги, то бодай подивування...
Все це більше спокута, а не спорт... Покаяніє... Смирення... За гріхи наші тяжкіє...
"Споконвіку Прометея там орел карає"...
:-)