Абсолютно не важко загрузити повну машину одягу та іграшок, та відвезти все це до дитячого будинку-інтернату у Нових Санжарах для дітей з вадами розвитку.
Знаєте що найважче?
Пересортувати, відіпрати та не осуджувати тих, хто приносить до храму всілякий непотріб, і каже: "ось ми тут старих речей назбирали, віддасте кому потрібно буде". І силу-силенну часу матушка риється серед мотлоху, щоби звідти дістати щось гарне, потім його пере, сортує, розкладає по сумкам.
Я просто про...шу вас, коли несете речі до храму, чи до якої-небудь іншої благодійної організації, то не потрібно тягнути нам те, що ви можете викинути самі. Ні старі шкільні ранці, ні поламані магнітоли, ні сирі сірники, ні прострочені презервативи нікому не потрібні. Старі та порвані речі та іграшки теж. Все це нам доводиться викидати або спалювати, бо якось незручно діткам до інтернату всіляку дрянь везти.
Цей раз ми не змогли потрапити всередину до дітей, бо карантин, але знаємо, що після ретельного сортування та прання ми відібрали найкраще, і вихованці нашим подарункам дуже зрадіють.
А взагалі, моє діло маленьке. Я тільки завантажую речі у свого "Пижика", розвантажую, та вислуховую слова вдячності. Працюють всі інші.