Мені завжди було цікаво, як зграя пташок тримається разом, і за яким знаком розгортається. Це імпульс, загальна хвиля? Як птахи розуміють, що через секунду вони "дають вправо"? В них же нема слів... І ці польоти такі гарні, нема такого, щоб хтось гальмував. Все відбувається ладно і вчасно.
Так само у риб. Бачили ці плавні згуртовані повороти?
Езотерики назвали б це впливом егрегору. В людей все відбувається схожим чином, але ми не літаємо зграями і не пливемо косяками. Прост…о живемо в інформаційній бульбашці. Якщо живеш серед людей: хочеш-не хочеш, а станеш реагувати на якісь такі штуки, на які й всі інші.
Бути не як всі в стаді не продуктивно. Це важко і безглуздо. Тому вільні або не видають себе цілком, або здають на обслуговування системі, пам'ятаючи про те, хто вони є насправді, або ідуть в далекі гори, на моря чи еко-поселення дауншифтити та медитувати в гармонії з собою та світом навколо.
Півроку в нас карантин. Я не включалась настільки довго, як могла. Лише збираючи позитивні моменти цієї історіі: переїзд на землю, новий повільний ритм...
А скільки новин, на які нас підсажують. Зараз у всіх на слуху Білорусь.
А як же Бейрут? Як Собор Парижськоі Богоматері? Як там зі співчуттям до родичів загиблих у Боінгу ще в січні?
...Пишу і перед очима кадри літа 2001 року. Баренцеве море, підводний човен. Смерть. Я тоді випустилась зі школи, була вільна, і мене жах як накрило від новини. Десять років пам'ятаю це.
А ще Стус. Завжди чіпляла його історія за живе. А більше, певно, не витягну. Якщо моєї допомоги бути в історії не може, нащо дарувати горю додаткові емоції. Хіба стане краще тим, хто проживає біль, від нашого "ой кошмар, кошмар". Тут або дієвий покроковий вихід з кризи, або йди повз. Де ти важливіший.
Впевнена, що формування світу починається з думок. Тож мої акценти на живих образах щасливого людства.. Я просто тримаю їх в собі як еталон. І дію по можливості. Аби втілити бачене 🌱