Дуже тішить мене фейсбучна дискусія про прихильників та супротивників масочного режиму та інших коронавірусних обмежень в модерному українському суспільстві...
Дєло в том, що така дискусія - нерелеватна. В нас воно трохи по другому працює...
Коли людина в українському селі дивиться в телевізорі на санврача Ляшка, який каже, що треба маску носить, то вона не робить для себе жодних висновків. Вона й не противник тому, й не прихильник. Їй просто в голову не приходить, що це до н...еї звертаються.
Наші люди дивляться новини, як кіно й розвагу. Для них санврач Ляшко, всьо-равно, що Міхай Волонтір з фільму "Циган" або доктор Айболіт. Це - кіногерой... В них там свої фабули, сюжети, ролі...
Тобто наші люди НІЯК не корелюють власні дії з рекомендаціями та настановами влади. Це два паралельні світи, які ніколи й ніде не перетинаються... Просить їх по телевізору дотримуваться карантину, всьо равно, що розмовляти з курми... Трапляється й таке, буває, але не на тверезу голову...
Звісно, в магазін людина маску вдягне. Але не для того, щоб захиститься, а того, що треба хліба купить, а без маски не дадуть... - Вірніше не так: "Ніна дасть, а Людка може й не дать, од настроєнія"...
В цьому випадку маска також є не засобом захисту, а якоюсь незбагненною причудою влади та адміністрації ("І понавидумовують же!")... Я навіть бачив, як один чоловік зайшов в масці в магазін, щось там купив, вийшов надвір і передав маску товаришу... А цей другий потім, після шоппінгу, сховав маску під цеглину до наступного візиту
Стабільно й систематично маску носить тільки дядько Степан. Бо працює в млині. Він її ще до вірусу носив. Маску дядько Степан не міняв з 1964 года...
Показати більше...