Про мову
Коли закінчився карантин, став іноді бувати у сумських кафешках. І мені чи здалося так після перерви, чи може мені особливо ріже вухо, але багато офіціантів звертаються до мене "наобщєпанятном".
Причому часто з таким ядерним забурбелівським акцентом, що "маманєгарюй".
Так ось я реагую так. Свою частину діалогу чесно спіонерив у Олега Медуниці:
Дівчина:...
- Здрастуйтє, харошева дня, чьто заказивать будітє (ну шось таке, що й буквами не передати)
Я:
- Ооо, дівчинко, де вас так добре російській мові навчили? Скажіть, яку школу ви закінчували? я подзвоню директору і подякую. Я усіх директорів у місті знаю.
Але зі мною ви можете говорити рідною мовою. Я її добре знаю. І до речі за обслуговування українською у мене чайові вищі. Вірніше, за російську їх взагалі не буде.
Якби ви тільки знали, яка чудова, елегантна, чарівна мова ЛЬЄТЬСЯ з їхніх вуст після такого діалогу.
Використовуйте.