Через два місяці ми будемо згадувати події 2020. І, що б ми не пригадували собі, на всьому, що пережили за цей рік, стоятиме печатка коронавірусу.
Якби можна отак: прикрасити сьогодні ялиночку і відчути, що все позаду...
Я втомилась. Велика родина - це велике щастя. Але те, що потойбіч щастя, теж чималеньке.
І я вже панічно боюся наступних місяців цього інфікованого року. В мене знову це паскудство в хаті. Вчора вранці Ляна здала тест на ковід. Чекаємо. Але картина там клас...ична. Увечері потелефонувала Христинка. І це страшно. Я прошу вибачення, що смикала друзів, але в мене реально була паніка, бо Христя вагітна.
Щось мені трохи темно у світлу неділеньку. Таке відчуття, що знаходжуся на передовій. Дякую Богові, що є друзі і є хороші лікарі.
Що хочу сказати? Нічого нового. Просто бережіть себе. Ми всі перехворіємо цією гидотою і, можливо, не один раз. Вирахувати коли це станеться, неможливо. Захистити себе на всі 100% теж практично неможливо. Дистанція і маска в публічних місцях. Все.
Карантин не вихід, звичайно. Але він дає можливість не завалити лікарні важкими хворими і розтягнути в часі справді масове зараження. Наша медицина просто не витягне великого спалаху. Медики і так перевантажені. Але, це вже інша історія. Ми ж роками так щиро прагнули змін у медицині, що зробили все для того, щоб нічого не мінялось.
Зараз осінь. Це початок сезонних ГРВІ, кожна з яких може бути спровокована ковідом. На жаль, так.
Єдине, що тішить: все колись закінчується. І цей рік теж. Світ міняється, міняємося і ми. Життя триває.
Будьмо відповідальними у виборі сьогодні. Та і щодня також. І тоді все буде добре.
Просто пам'ятайте, що ковід - не снайпер. Це міна сповільненої дії. В кожного вона особиста. Добре було б її знешкодити, але сапери лише вчаться.
Здоров'я вам!