Я щойно змінила свою виборчу адресу з Києва на село у Сумській області.
Я киянка, люблю своє місто, все життя там живу, але зараз розумію, що мій голос матиме більшу вагу не у столиці, а у цьому скромному селі на кордоні з росією.
У мене є формальні підстави для такого голосування: я тут володію великим шматком нерухомості, а також живу з березня місяця, з початку карантину.
Звичайно хочеться підтримати нашого голову, з появою якого у селі з’явилися такі «дрібниці», як асфаль...т на дорозі, світло у ліхтарях та вода у водогоні. І який поки що не дав закрити сільську школу на 20 учнів, перевівши її утримання на бюджет громади. І який знаходить шляхи поповнення цього бюджету, змусивши агрохолдинг зареєструвати у селі філію. І якому все одно шиплять і плюють в спину, бо україномовний і «хох##ол».
Але пост не про це.
Здивована тим, яким простим виявився процес зміни адреси.
На сайті Державного реєстру виборців у мене не попросили жодних підтверджуючих документів; ні довідки з сільради про те, що я дійсно тут проживаю. Ні документів на землю чи будинки, ні будь-яких даних щодо прив’язки до цього конкретного населеного пункту.
Єдине що вимагається – електронний підпис, який за дві хвилини безкоштовно оформляється у приват24.
Тобто при бажанні я могла б проголосувати на місцевих виборах у будь-якій громаді України.
Я у цьому бачу не діру, а гігантський портал для порушення на виборах. Маючи ресурс, можна мобілізувати десятки тисяч «виборців», які приїдуть і проголосують у потрібний населений пункт. І я не сумніваюся, що така робота ведеться. Я сумніваюся, що вони поїдуть на вибори у наше село.
Думаю, ми обалдіємо від того, скільки нових киян, дніпрян чи одеситів підтягнеться на голосування.
АВТОР: Тамара Горіха Зерня, для сторінки "А що там у ПП - А що там у ЄС"
See More