КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ЕПІДЕМІЯ
За умов збереження нинішніх тенденцій до початку березня мало б бути інфіковано, за офіційними даними, близько 6 млн, тобто в реальності – близько 30 млн. А це той показник, після якого поширення хвороби стає неможливим…
***
В останні місяці в Україні поширення інфекції відбувається з коефіцієнтом 1,02. Тобто щодня зростання загальної кількості тих, хто заразилися від початку пандемії, становить 2 % до попереднього дня. Це означає, що за місяць цей показник подвоюється. На середину жовтня було приблизно 250 тисяч інфікованих, на середину листопада – 500 тисяч, на середину грудня очікується 1 млн, у січні – 2 млн, лютому – 4 млн.
Якщо знехтувати перспективами вакцинації, то для того, аби епідемія різко пішла на спад, потрібно, щоб перехворіло 60 – 70 % населення. Тоді виробляється колективний імунітет, і вірус відступає.
Офіційна статистика, звісно, не відбиває реальної картини поширення інфекції. Тестуються далеко не всі, а якщо й роблять тести, то часто вже після того, як вірус подолано, і ПЛР дає негативний результат. Що ж до тесту на антитіла, то він узагалі малоінформативний, оскільки в половини тих, хто був заражений, вони не виробляються.
Тож офіційну цифру треба множити щонайменше на 5 (якраз п’ятеро моїх знайомих, котрі мали симптоми коронавірусної інфекції, жодних тестів не робили). Тоді, виходить, що на сьогодні в Україні перехворіло (у тому числі безсимптомно) приблизно 2,5 млн чоловік. У середині грудня їх буде 5 млн, у січні – 10 млн, у лютому – 20 млн. (частина людей заражається більше, ніж один раз) Нагадаю, що населення України без окупованих територій становить близько 40 млн чоловік.
Усіх, хто заражався вірусом, можемо поділити на дві категорії. Ті, у кого в організмі виробляються антитіла, і ті, у кого вони не виробляються.
Носії антитіл (якщо не померли), перенесли хворобу у безсимптомній, легкій, середній або тяжкій формі. Їхній імунітет, як правило, не дає змоги заразитися вірусом удруге (винятки до уваги не беремо).
Ті, хто антитіл не має, перенесли заразу в легкій або безсимптомній формі. Їхній організм не вважав за потрібне активувати гуморальні засоби захисту (творення антитіл) і обходився імунітетом клітинного рівня: подолав вірус за допомогою так званих Т-лімфоцитів, що їх виробляє кістковий мозок. (Антитіла знищують антиген, Т-лімфоцити блокують заражену вірусом клітину). Достеменно невідомо, чому COVID-19 викликає настільки різну імунну відповідь у різних людей. Очевидно, важливу роль відіграє «натренованість» організму іншими вірусами, його здатність виробляти інтерферони, генетичні особливості імунної системи й таке ін. «Тренований» імунітет не вдається до гуморальних засобів і атакує інфіковані клітини лімфоцитами. «Нетренований» – реагує посилено, іноді неадекватно, спричиняючи смертельно небезпечний цитокіновий шторм.
У будь-якому разі приблизно половина заражених не продукує антитіл, а отже, не залишає слідів захворювання (аналіз специфічних Т-лімфоцитів занадто складний, і в Україні його не роблять). Напевне, такі люди можуть підхоплювати вірус кілька разів, щоправда, їхня заразність значно нижча, ніж тих, хто хворіє «по-справжньому».
Тому колективний імунітет має бути доволі специфічний, оскільки імунна відповідь дуже неоднорідна. Тобто цілковита неприйнятність вірусу може розвинутися лише в половини людей, тобто приблизно в 20 млн чоловік, у другої половини він не викликає захворювання.
Повернімося до цифр. За умов збереження нинішніх тенденцій до початку березня мало б бути інфіковано, за офіційними даними, близько 6 млн, тобто в реальності (якщо помножити на п’ять) – близько 30 млн. А це той показник, після якого поширення хвороби стає неможливим.
Таким чином, у березні епідемія має піти різко на спад, причому не лише в Україні. Зниження темпів поширення має відбутися ще раніше, оскільки частка населення, що може бути інфікована, падатиме в геометричній прогресії.
Щодо вакцинації, то, судячи з усього, вона потрібна буде переважно для пом’якшення подальших хвиль зараження, коли набутий імунітет за якийсь час ослабне.