Є щось таке у вечорах без тебе
Сумне і чисте й трішечки гірчить
Так чайка плаче, іволга квилить
Так телефон розпачливо мовчить
Я підійду до вікон споночілих
Ця ніч над містом тепла і легка
Це, любий, осінь підійшла до мене
Але весна душі не відпуска
Ти десь далеко чи до болю близько
Нема за що, та все ж прости...
Губами прошу, відпусти від себе,
А серце калата не відпускай
Мій любий, все у світі цім минає
Міста, століття , болі і жалі
Але нехай це світло не минає,
Яке між нами янгол запалив...
____
автор слів - Світлана Короненко (Київ)
музика - Ірина Антонович (Київ)
Прем`єра пісні відбулась на відкритті фотовиставки
"Концептуальна хроніка карантинного періоду"
01 серпня 2020 року
в Арт-просторі Lavra Studio, Мала Опера, Київ
https://www.facebook.com/events/273306727228674/
____
photo by © Valery Leshchynsky
picture story "Kyivphotos-Hall 2012", 2020