Шановні, Поділ у Києві такий жвавий, як який-небудь Грінедж віледж у Нью-Йорку. Зустрілися після річної перерви з моїм другом і однокурсником Антон Яковина. Я уже чорт зна скільки не виходив у місто десь у люди. І ось нарешті. Нас просто всмоктала в себе розслаблена київська літня атмосфера, про яку ми через карантин ледь не забули вже.
Посиділи в демократичній пивнусі на розі Костянтинівської і Валу. Як справжні совєцькі люди, вирішили згадати нашу молодість і до пива зам…овили тараньку. Досі пахнуть руки, боюся, що і клавіатура просмердиться нею. Але ж задовольнили наші ностальгійні почуття:)))
Потім переповзли на Межигірську і випили там міцної кави. Дуже якісної - на арабіці. Я людина розбещена, тільки таке і п'ю. Ніяких купажів.
Потім переповзли в сусідній бар, де сидів учень Антона - він має лижну школу. Учень на ім'я Льончик - бородатий хіпстер з чарівною дівчиною. Почухали язика про те, про се.
Прогулялися Контрактовою площею і вулицею Сагайдачного.
Досить пізно вже було, але вуличні кафешки забиті, на площі молоді натовпи.
І я тут недавно згадував, що українська мова за останні роки дуже поширилася в Києві. Вона лунала звідусіль. Льончик з дівчиною балакали українською Офіціантки без проблем обслуговували українською. На вулицях звучала українська.
І все чарівно. Все чудово. В цій атмосфері забувається війна, карантин, зекоманда та інша фігня.
Мені також згадалася рижанка, яка мені у Мінську пару років тому захоплено говорила про Київ. Про його атмосферу. І вона таки права. Я це особливо оцінив її слова, адже за совка балтійські країни,зокрема Латвія з Ригою, вважалися Заходом у порівнянні з іншими совковими територіями.
Моє місто. Моя столиця. Моя країна.
Як тебе не любити, Києве мій!:)))