Сьогодні мамі виповнився б 81 рік. Був на Лук'янівському кладовищі, де її поховали поруч з батьком. На тій ділянці кладовища зарості по самісінькі вуха. Я не перебільшую - заввишки з мене. Певне, був карантин, людей на поминальні дні не пускали - от воно і заросло. Мусив розчищати ці джунглі. Але я не про свої переживання і почуття.
Я дуже шкодую, що не записав системно мамині розповіді про батька і про предків. Батько мій загинув в автомобільній аварії, коли мені було два… роки. У мене залишився якийсь туманний спогад - ми з ним ідемо сонячним днем, як оце зараз, по вулиці Щусєва, де ми тоді жили. Тобто батька я не пам'ятаю зовсім.
Коли ти зовсім юний, то не надаєш значення спогадам. Коли мама розповідала про батька,то я забував щось, щось залишилося в пам'яті, але системно - ні.
Коли став цікавитися і батьком і своїми предками, то виявив масу всього цікавого - драматичного, світлого і трагічного - що віддзеркалювало епоху. Коли поцікавився дідом і бабою (одного розстріляли 37-го як ворога народу, а бабусю посадили на 8 років"как члєна сємї ізмєнніка родіни", то виявив, що у діда було двоє братів. Іншого теж розстріляли роком пізніше.
Ще виявилося, що мій двоюрідний дід Володимир Волковський служив у війську УНР і помер у госпіталі.
По материнській лінії у моєї прабаби Марії, яка мене виховувала до 3-го класу, поки не померла, було шестеро дітей і четверо з них померли під час Голодомору. Це було в селі Фасова Макарівського району Київської області. Так мені мама розповідала. Шкодую, що не розпитував докладніше. Тепер хочу написати в архіви, щоб знайти підтвердження.
Коли колупаєшся в архівних документах, то виявляєш багато всякого цікавого. Наприклад, вивчаючи листи промою бабусю від НКВД, виявив, що вони приходили на ім'я Волковської Євдокії Миколаївни - так я узнав ім'я своєї прабаби по батьковій лінії.
Тепер ось крапля за краплею збираю інформації про своїх предків. На сайті Family search створив сімейне древо. Воно класне тим, що в онлайні можна зайти у глиб будь-якого профілю і там поставити фото, історії з життя тощо.
Я все це для того, щоб банально закликати: збирайте сімейні історії, документи, систематизуйте їх створюйте архіви. Це дуже важливо залишати нашим дітям історії своїх родів, щоб вони розуміли, що вони мають глибоке коріння. Чому це важливо - мабуть, у моїй стрічці не треба пояснювати:)