Вже зателефоноував дев'ятьом братам, втілюючи ідею #ЗателефонуйМудрому. Одна розмова довела мене до сліз. Телефоную Володимиру Андрійовичу Шевченко. Йому - 80 років. Колись був обласним пастором на Слобожанщині. Сьогодні - прикутий до ліжка хворобою Паркінсона. Вже декілька років, як втратив зір.
Слухавку взяла його дружина - Ганна Миколаївна. Я сказав, хто я і чому телефоную. Передав вітання від керівництва Євангельські християни-баптисти України. Запитав про їхнє життя-бут...тя. Затамувавши подих, очікував почути нарікання на тяжку долю. Ан ніт.
Я ще ніколи не чув (або вже забув) від людей в подібному становищі стільки непідробленої радості і оптимізму.
- Я така щаслива, що Бог дав нам велику любов з Володимиром Андрійовичом. Ми ніколи серйозно не сварилися. Він кожного дня свідчить мені, що любить все дужче й дужче. І зізнається, що дуже хотів би, аби зміг, ще побачити мене на власні очі.
- Так, мені інколи важко дбати про хворого чоловіка, але ж це природньо, мати в старості немочі. Молюся, аби тільки Господь дав мені сили виконати свій обов'язок до кінця.
Зате ми зараз щасливі бути разом, поруч одне з одним. Молимося багато. Я йому читаю.
- А чи ви знаєте, що Володимир Андрійович і сьогодні, хворий і сліпий, продовжує складати вірші та мелодії? ВІн мені начитує та наспівує, - а я записую. А потім, буває, - я співаю їх в церкві. Загалом він написав 89 пісень. Серед них - добре відомі старшому поколінню: "О, годы, куда вы летите?", Куда спешишь ты, окруженный суетой?" та багато інших. А хорову пісню "Да слышит вся земля" він написав на наше з ним весілля!
- А ще ми неймовірно щасливі від того, що наше життя весь час було пов'язано із служінням. Така радість бути корисними Богові.
- А ще ми дякуємо Господа за нашого єдиного синочка. Він незмінно дбає про нас. Під час карантину взяв на себе всі мої "зовнішні" обов'язки.
- А ще ми дякуємо...
Дякували за церкву, за всеукраїнське братство...Я шкодую, що не увімкнув запис нашої розмови.
Дуже прошу Виктор Банников, аби б ви більш дотепно, ніж я, написали про це неймовірно щасливе подружжя в такому непростому житті.
#про_життя

Already called nine brothers, bringing the idea of #CallMudrom. One conversation brought me to tears. Calling Vladimir Andriyovich Shevchenko. He is 80 years old. Used to be a regional pastor in Slobozhansk region. Today - chained to bed with Parkinson's disease. It's been several years since I lost my eyesight.
The listener was taken by his wife - Hannah Mykolaivna. I said who I am and why I call. Passed greetings from Євангельські християни-баптисти Ukraí̈ni leadership. Ask...ed about their life-being. Taking my breath away, expected to hear complaining about a tough fate. An neath.
I've never heard (or forgotten) from people in such a position of so much unprepared joy and optimism.
- I'm so happy that God gave us great love with Vladimir Andriyovich. We never really quarreled. He testifies to me every day that he loves harder and harder. And confesses that I would really like to be able to see me with my own eyes.
- yes, it's hard for me to take care of a sick man, but it's natural, to have an old age. I pray that only God will give me the strength to fulfill my duty to the end.
But we are now happy to be together, beside each other. We pray a lot. I read to him.
- do you know that Vladimir Zyuganov and today, sick and blind, continues to compose poems and tunes? He reads me and sings, and I record. And then, it happens, - I sing them in the church. In total, he wrote 89 songs. Among them are well known to the older generation: ′′ Oh, gody, where are you flying?", Where are you going, the county suetoy?" and many others. And the choral song ′′ Da hear the whole earth ′′ he wrote on our wedding with him!
- and yet we are incredibly happy from the fact that our lives were all the time connected to service. Such a joy to be helpful to God.
- and yet we thank God for our only son. He cares for us invariably. During the quarantine took over all my ′′ external ′′ duties.
- And we thank you...
Thank you for the church, for the all-Ukrainian brotherhood... I regret not turning on the record of our conversation.
I really ask Виктор Bannikov that you would be more witty than me to write about this incredibly happy spouses in such an easy life.
#про_життя